Смуток

Душа закутана в похмурий смуток

У ній погасла іскорка вогню

Неначе темряви новий здобуток

Лягла вона під чорну простиню.



Самотність у ненависній безодні

І чується вже тихий смертний сміх...

Здається, все закінчиться сьогодні,

Застиглий погляд на вікні приліг.



Тону у сумі наче пізня осінь.

Так довго тягнуться похмурі, тихі дні...

Настане ніч, і я засну невдовзі,

І загоряться блудні знов вогні.



У небо погляд, так благають очі

про довгий сон, про спокій у душі...

Ще лиш година до нової ночі,

А поки-що я наче на ножі.