I знову днi, i знову ночi

І знову дні, і знову ночі,

І знову в снах я бачу очі,

І знов згораю від обійм

Своїх таємних явних мрій...



Крізь сон у душу споглядають,

Криваво погляд свій впивають,

І з диким вогником в собі

Мене здіймають на хресті...



І мучать, душать , не дають

Забуть себе. І тільки лють...

Кудись вперед мене несе,

Щоб не вертатися. І все...



І все, пішов зі сну мій кат.

Здалося серце грає в лад,

Здалося... в небі Бог помер,

Ці очі ідол мій тепер...



Я полюбив свої кайдани,

Приємні стали свіжі рани...

І знову сняться... милі очі,

Я бачу їх і вже не хочу.



Не хочу! Ні! Мені не треба

Нічого крім нового неба...

Ніщо не в змозі вбити нас,

Сильніше часу тільки час...



А зараз час на те, щоб знати,

На те щоб знати і кохати...

Кохання не розлучить нас,

Воно таки сильніш за час...



І знову сни, і знов бажання,

І знову марні сподівання...

І знов згораю від обійм

Своїх таємних явних мрій...